Р О С І Я Н А М То що скажеш, Москалева мати? Може припините На Вкраїні Людей убивати! Чи хочете Гріх убивства На совісті мати??? Спам’ятайтесь! Людьми будьте. Бо Господнє око Загляне вам В саму душу Глибоко, глибоко. Небійтеся, Сказати синам: «З України Вертайтесь додому, І не робіть лиха У світі нікому.» Поспішіться,не треба тягнути. Як Бог від вас відвернеться, Отоді вже Біди не минути. 24,06,17 Львів.
Публікації
МОЄ БАЧЕННЯ
(події в Україні) К Р У Т О Посилала мати доню До міста учитись. Й наставляла,як їй В місті жити. Живи доню по Божому, Так як християни, Та старайся не любити Москалів поганих. Москаль каже «люблю тєбе» І «тєбе зарежу». Цей вислів дочку Спочатку збентежив. Подивилася на матір— Старенька матуся, Спрацьована, І сиве волосся. Знала тільки цекву й землю. На ній працювала. Скільки в житті тих москалів Вона повидала? Був десь в селі один москаль, А то й ні одного. Коли вона ті висновки Зробила,небога? Вчилась дочка,виростала Й вродливою стала. Скільки хлопців задивлялось-- Та між ними судженого поки не траплялось. Були львівські і київські, Були із Полтави. Став раз залицятись І москаль поганий. Ходив,топтав попід вікна. Проводжати брався, Чи з навчання,чи з практики. Хоч отримував відказ, Але не здавався. Як тільки її побачить , Приступає радо. А раз каже:»Мнє с тобою...
ДЛЯ ГЕНЕРАЛА Чи дозволить,генерал? Я хотіла попросити Уділити п * ять хвилин. Признаюся, що не смію Завдавати вам турбот. Та моя завітна мрія— (Повсяк час мене гризе, Може навіть дошкуляє. Господи ,мені прости, Зло вчинить не допусти, Осрамитися не дай, Все таки він генерал. Поза всяких забобон, Ти,мені допоможи) Генерала взять в полон. У полон свого кохання, У обійми моїх рук. Поцілунками осиплю Уста,носик,брівки,личко, Оченята,нагі груди. До борідки доторкнусь І по шийці проведу. Кожен пальчик поцілую, Спинку теж помасажую, Що би знав любов мою. Буде наш пан шенерал У полоні як в раю. Постривайте,генерале! Мрія то пуста затія. От у реальному житті Все не так-то просто є. Ми признатися примхливі, Вередливі і вразливі. Хоча ви і при званні: Що би не сказать вам «ні», Що би душу і серденько Щонайкращої здобуть, Генералом у коханні Мабуть тако ж треба буть. ...
НЕЦІЛОВАНІ УСТА /вальс/ Ти зустрівся мені на весні, І затьмарив увесь світ собою. Від тоді лиш тобою живу, Лише в мріях щоденно з тобою. Як я прагну кохання твого – Ти для мене єдиний на світі. В своїх мріях тебе золочу. Все надіюсь мене ти помітиш. Чи нема в світі інших людей? Що запав ти в дівочую душу. Соколинії очі твої,а постава? Твій спокій?—спокуса. На балу у шикарнім вбранні Попри тебе у вальсі кружляю. Я із тебе не зводжу очей, Ти на мене чомусь не зважаєш. Чому сум на твоєму лиці? Чому ходиш ще й досі без пари? Щоб на мене поглянуть хоч раз, О, які маю мати я чари. Як я прагну кохання твого— ...
