ДЛЯ ГЕНЕРАЛА

Чи дозволить,генерал?
Я хотіла попросити
Уділити  п *ять хвилин.
Признаюся, що не смію
Завдавати вам турбот.
Та моя завітна мрія—

(Повсяк час мене гризе,

Може навіть дошкуляє.

Господи ,мені прости,

Зло вчинить не допусти,

Осрамитися не дай,

Все таки він генерал.

Поза всяких забобон,

Ти,мені допоможи)

Генерала взять в полон.

У полон свого кохання,

У обійми моїх рук.

Поцілунками осиплю

Уста,носик,брівки,личко,

Оченята,нагі груди.

До борідки доторкнусь

І по шийці проведу.

Кожен пальчик поцілую,

Спинку теж помасажую,

Що би знав любов мою.

Буде наш пан шенерал

У полоні як в раю.

Постривайте,генерале!

Мрія то пуста затія.

От у  реальному житті

Все не так-то просто є.

Ми признатися примхливі,

Вередливі і вразливі.

Хоча ви і при званні:

Що би не сказать вам «ні»,

Що би душу і серденько

Щонайкращої здобуть,

Генералом у коханні

Мабуть тако ж треба буть.

                                   13,12,2000.

Який солдат не мріє стати генералом?

                                           13,02,2017