МОЄ БАЧЕННЯ

 (події в Україні)

К Р У Т О

Посилала мати доню

До міста учитись.
Й наставляла,як їй
В місті жити.

Живи доню по Божому,

Так як християни,

Та старайся не любити

Москалів поганих.

Москаль каже «люблю тєбе»

І «тєбе зарежу».

Цей вислів дочку

Спочатку збентежив.

Подивилася на матір—

Старенька матуся,

Спрацьована,

І сиве волосся.

Знала тільки цекву й землю.

На ній працювала.

Скільки в житті тих москалів

Вона повидала?

Був десь в селі один москаль,

А то й ні одного.

Коли вона ті висновки

Зробила,небога?

Вчилась дочка,виростала

Й вродливою стала.

Скільки хлопців задивлялось--

Та між ними судженого поки не траплялось.

Були львівські і київські,

Були із Полтави.

Став раз залицятись

І москаль поганий.

Ходив,топтав попід вікна.

Проводжати брався,

Чи з навчання,чи  з практики.

Хоч отримував відказ,

Але не здавався.

Як тільки її побачить ,

Приступає радо.

А раз каже:»Мнє с тобою

Поговоріть надо».

«Ну,говори» --йому  дівча,

«Бо я поспішаю,

Важливії справи дома

На мене чекають».

«Мой папа генерал.

В домє «люкс»-квартіра,

Которая в професоров била.

Когда іх висєлялі,

Нам єйо отдалі,

С обстановкой.»

Подумалось:»чи не та квартира?

Як прфесора забрали,

То ще

Постіль тепла була.».

Продовжував:

«Батя всєм нас обеспечіт,

Будєш жіть в достатке».

Вибач ,мені не до цього.

Вчитись треба,дипломну писати.

Тобі би з іншою плани будувати.

В нас різні дороги.

«Подожді нємного,

Я сєрйозно.Что я даром

За тобой страдаю?»

Почервонів,розстібнув одежу:

«Я тєбя люблю і єслі

С другім тєбя повстречаю,

Я тєбя зарєжу».

Глянула на нього.

В голос розсміялась.

Моя матінка старенька

Правдоньку казала.

Задумались?

На жаль,доброго нічого.

Цю формулу

Застосував москаль

І до краю мого.

Україну дуже любить:

Ріже,клятий,снарядами,

Руйнує,вбиває.

А Європа й Америка

Лиш спостерігає.

Хоча як сказати,

Можна й сміхом  із ним воювати:

Висміяти б його,нелюда лихого.

Що в Європі живуть краще—

Показати до Європи і йому дорогу.

А Європу застерегти:

Якщо москаль буде «женихатись»

Памятайте з ким  будете

Далі справу мати!?

Він буде казати—

Україна не держава,

Мало-Росами нас звати.

Це від слова «мало».

Треба розуміти:

Москалеви України мало.

Він й Європу «проковтне»

Як печене сало.

                    31,12,2016.

Не дай,Боже,

А би українського солдата

Клятий москаль гнав у спину

До Європи ,щоб завоювати.

Це вже було не так давно,

Дорога Європо!

НЕ СМІЙ ЗАБУВАТИ

Щоб Європу підсилити

Й ворога здолати,

Треба Україну

В Євросоюз взяти

Спокійнішим стане

Сам президент Дуда.

У Євроспільноті

Тепер без віз буде.

Поїдемо браття

Від «можа до можа».

Нехай нам у цьому

Господь допоможе.

Згинуть воріженьки,

Як роса на сонці.

Європа відродиться

І в нашій сторонці.

            01,02,2017,     Львів.

• В І Й Н А
•  

І день іде,і ніч проминає

Важкі думи мене осіняють.

     Мою душу наповнив тягар

     Від подій що на Сході.

     Сваволю,що посіяв москаль

     Надалі терпіти годі.

     Воля впала на нас з небес,

     Несподівано і нежданно,

     Хоча протягом довгих століть

     Не одне покоління її здобувало.

І піднявся народ

Захищати свої ідеали,

Щоби п*ята колона  Москви

Їх у нас не відняла.

     Москалі,москалі!

     Нещодавно братами звались,

     А як вільним вкраїнець став,

     Ви зразу на нас напали.

То як розуміти вас?

Невільник,раб—були братами.

Тільки з рабством покінчили,

Стали ворогами.

     Я не хочу до Москви—

     Сибіри ,заслання,психушки,тюрми.

     О Боже!Сохрани і борони!

     То не наше примарне майбутнє.

Хто такий клятий москаль?

Бандит і злодій.

Забрати для себе чуже

Лиш на те він годен.

     Привикли «жіть хорошо»

     За чужий рахунок.

     Мати і не будувати.

     Їсти ,пити,одягатись  і не працювати.

Але щоб чогось навчитись?

«Достаточно» вміти постріляти.

Навчилися убивати,

Нападати на чужі народи:

     «Ето дєло» і за це їм «будєт» нагорода:

     Житлова квартира із меблями,

     Із одягом і навіть з їдою.

     «Хорошо би єщо із чужой женою.

Но ето неважно.Пленніц

Всєгда найті можно».

Чекає мати,вже давно,

Донечку свою додому.

Та не знає,що москалі

Дівчат із маршрутки зняли,

Згватували,

І вже мертвих неподалік

В землю закопали.

     А потім стріляли.

     Цілилися в мирних людей,

     В житлові будинки,

     В школи ,магазини.

     І раділи,що когось убили.

80 років жила

Москальня без Бога.

Й виховали:

Безбожників,безбатченків.

Немає в них

Нічого святого.

То чого чекати

Від народу цього.

     Українець до Росії

     Їде будувати.

     А москаль на Україну

     Їде убивати.

            * * *

Породила мати сина

В мирную годину.

Всю душу вложила

В єдину дитину.

     Вчила старших поважати,

     Слабших захищати.

     Виклики і труднощі

     Життєві долати.

Виріс хлопець славним,

Всім любив допомагати.

Гордились ним

І батько і мати.

     В сьогоднішню днину

     Запитала знайомая

     У батька

     Про сина.

«Не треба про сина»…

Сльози встали.

Дух перехопило.

Через хвильку ледве мовив:

«Син…

Мій син  на Сході загинув.

Добровільно пішов захищати

Нашу Україну».

Батьку,великая

Твоя втрата,

Безмежнеє горе.

Син зробив те

Що інший

За 100 літ незробить.

Слава йому!

Великая слава!

Своїм життям

Він зупинив

Ворожу навалу.

Ми тепер всі твої діти,

В боргу перед тими

Хто за неньку Україну

В боротьбі загинув.

О москалю ,москалю,….

Жадібна голото.

Пів світу тобі замало,

Цілий забагато.

А може  ви цілий світ

Хочете зайняти???

               07,02,17   Львів.

НЕЗНАННЯ  ІСТОРІЇ НЕ ЗВІЛЬНЯЄ

ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

О,пане Ляховський,

«Ви  сі розгадалі».

То хочете що б  пару слів

Я  і Вам сказала?

Дратує Бандера?

Ви маєте знати—

Панування «Жечі…»в Україні

Далося нам взнаки—

УПА* би не народилась,

Як би не поляки.

Пан сидить у теплій хаті

У Польщі,

Чи знає?

Що бандерівець

На Сході на Донбасі

У  негоду,

У люті морози

Польщу захищає.

Я Вас розумію--

Вам хочеться

Дешевшого газу.

То до кінця дослухайте,

Що «господін» каже:

«…Бандеровци»,

Він

Наше військо назвав.

Не обманув,

Правду сказав.

                07,02,2017-

___________________________________________________

*Українська повстанська  армія,--

То проти кого вона повстала?

* * *

Оскаженілого сусіда

Вп*ялися зуби в Україну,

Кігтями з усієї сили

Тягне до себе Схід країни.

Ніяк не може з тим змиритись

Що б Україну  відпустити

На волю вольную.

А прагне кровію упитись

Її синів.

О Господи ,наш милостивий,

Боже мій!

Рятуй від нього Україну!

Я молю    аби Ти звелів

У світі нам по-людськи жити,

Жити поправді,без війни.

О Боже!Праведний,Святий

Помилуй нас,

Нас ,нарід твій.

Чи мало ми терпіли муки?

Чи мало крові пролилося?—

Цілі ріки її у море потекло.

Дай розум,добрую пораду,

Щоб воскресити щиру правду

Про те як нам в ярмі жилось.

Щоб знов не  впасти на коліна,

Щоб не зробили знов руїну

З краю мого.

Не років три,не тридцять три,

Три з половиною століття

Терпіли ми образи й муки.

Були в полоні ,у ярмі,

У своїй рідній стороні--

Під чоботом врага лихого.

О,скільки він зробив нам злого!

О Боже ,ні!

Не хочу знову

Що би  заклав на нас окови

Сусід поганий!

Боже! Ні!

                  02,03,17 Львів.

Р О С І Я Н А М

То що скажеш,

Москалева мати?

Може припините

На Вкраїні

Людей убивати!

Чи хочете

Гріх убивства

На совісті мати???

Спам’ятайтесь!

Людьми будьте.
Бо Господнє око

Загляне вам

В саму душу

Глибоко,глибоко.

Небійтеся,

Скажіть синам:

«З України

Вертайтесь додому»

І не робіть лиха

У світі нікому.

                        

   24,06,17 Львів.